В історії перебудови сільського господарства значна роль належить імігрантським сільськогосподарським комунам і артілям. На початку 1920 року робітники і селяни Америки та деяких європейських країн спільно з передовою частиною російських емігрантів висловили готовність своєю працею надати допомогу у відбудові народного господарства Радянської Росії.

 

22 червня 1921 р. Рада праці і оборони прийняла постанову “Про американську промислову еміграцію”. Цією постановою передбачався приїзд промислових і сільськогосподарських робітників у Росію, організованих в артілі і комуни. У сільському господарстві планувалось створювати силами емігрантів і на їх кошти високопродуктивні, технічно оснащені колективні господарства, які могли би бути переконливим доказом переваги спільного ведення господарства за допомогою новітніх машин і устаткування. Ці господарства повинні були доповнити перший досвід ведення колективного господарювання місцевого селянства – комун, артілей, які створювались без необхідного технічного обладнання.

 

Винятково важке економічне становище радянської держави у початковий період відбудови народного господарства створювало необхідність ретельного відбору для виїзду дійсно корисних груп. Регулюванням виїзду, прийманням і облаштуванням на новому місці колективних емігрантських комун і артілей керували спочатку Наркомпраці, з липня 1921 р. – підвідділ Промислової еміграції ВРНГ РРФСР, а з осені 1922 р. – до лютого 192.7 р. – Постійна комісія ради праці і оборони по урегулюванню сільськогосподарської і промислової імміграції [1]. У США, де приплив емігрантів був особливо великий, організацією їх у виробничі групи займалося “Товариство технічної допомоги Радянській Росії”, створене в травні 1919 р. Керувало товариством Центральне бюро, яке вибиралось на з’їздах. Бюро готувало промислові і сільськогосподарські артілі і комуни до від'їзду, забезпечувало їх коштами, купувало машини і інструменти. Бюро узгоджувало з радянськими установами строки виїзду груп, місця їх призначення. Товариство підтримувало зв’язок зі своїми групами і після їх приїзду в Росію.

 

Більшість комун і артілей, що приїхали, розташувалась в Центральній Росії, Північному Кавказі і на Україні.

На території України у 20-х роках діяло 9 емігрантських колективів.

 

Однією із найбільших за розмірами і справді інтернаціональною за складом була “Перша американсько-російська сільськогосподарська комуна ім. III Комінтерну”, яка розмістилася в с. Чорнянці Каховського району ту Херсонського округу в колишньому поміщицькому маєтку гр. Мордвінова [2].

Історія її організації починається з 1923 року, коли в м. Філадельфії (США) група реемігрантів об’єдналась в комуну “Ехо”, яка 29 червня 1923 р. реорганізувалася в комуну ім. III Комінтерну [3]. Перша група комунарів, що прибула до України [березень] 1923 р., складалася із 19 родин, які і стали ядром цієї організації. В інтернаціональному складі комуни були німці, угорці, датчани, серби, поляки, євреї: Туссингер М. Ф., Туссингер Л. Ф., Люфт П. М., Дияковський Я., Рерих Б., Ромбергер Ф., Байфус А., Лоренцен П., Мюллер Ф., Мильке О., Шляхтер М. та ін. [4].

19 липня 1923 р. до комуни ім. III Комінтерну приєдналися росіяни – члени комуни “Новий шлях”, яка організувалася у Сибіру із партизан – часників боротьби проти Колчака. Згодом до комуни вступили місцеві селяни-українці.

Головним моментом на перших кроках діяльності комуни стало облаштування і закріплення земельних ділянок за комуною.

На колегії Наркомзема в вересні 1923 р. було прийнято рішення щодо передачі ліквідованого радгоспу ім. К. Лібкнехта, розташованого в колишньому маєтку графа Мордвинова в Одеській губернії, комуні ім. III Комінтерну. 5 грудня 1923 р. Херсонським окрземуправлінням був виданий мандат комуні реемігрантів на право прийому від сільськогосподарського кооперативного товариства радгосп ім. К. Лібкнехта зі всім рухомим і нерухомим майном і здійснення його охорони до заключення комуною договору з Наркомземом. Ця передача майна була закріплена актом, складеним 05.12.1923, який зі сторони комунарів підписав уповноважений І. Ф. Мелешко.

 

Згідно із актом приймання комуні належало всього 1981 дес. землі, із них, пашні – 1480 дес. [5].

17 січня 1924 р. Наркомзем підготував доповідну записку Раді народних комісарів УСРР “Про комуни американських емігрантів”, де перелічені 9 комун, розміри їх земельної площі, дата прибуття тощо.

Спільним для всіх колективів недоліком у роботі було неповне освоєння відведеної земельної площі, недостатнє забезпечення коштами для організації підсобних галузей та недостатня агрономічна допомога земельних органів для правильного ведення господарства. З цього приводу РНК УСРР 31 січня 1924 р. заслухала звіт заступника наркому земельних справ і прийняла постанову, якою доручалося Наркомату робітничо-селянської інспекції провести всебічне обстеження американських комун і спільно з Наркомземом подати доповідь в РНК УСРР [6].

 

Комуна ім. ІІІ Комінтерну була обстежена 23 травня 1924 р. В акті обстежувач подає історію створення, склад комуни, опис життя і діяльності комунарів, такі статистичні відомості:

«68 сімейств, 240 їдців, 124 працездатного віку, 116 – діти до 16 років і більше 55 років. За національністю: 1 американець, 19 німців, 5 мадяр, 3 єврея, 60 росіян і 36 українців з Америки, 25 сімейств із Сибіру, 8 сімейств місцевих. Комуністів – 21, комсомольців – 18, неписьменних – 12 Площа землі – 1981 дес.. із них: 25 дес. садибної, 19 дес. саду, 1 дес. 1600 сажень винограднику, 23 дес. 1800 сажень парку, 14 дес. городу, 1470 дес. 1700 сажень орної, 206 дес. вигону, 146 дес. лісу і 77 дес. непридатної землі. Будівель житлових – 17, службових – 3. Інвентар: 6 тракторів, з них один – 75 сил, 3 – по 27 сил і 2 – по 13 сил, 2 автомобіля: легковий і напівгрузовик, розпилювальна лісопильна машина, стругальний і токарний верстати. 4 динамомашини, 3 електромотори, одна паяльна машина, 3 бензомотори, 8 культиваторів, по одному картоплекопачу і саджальниці, 7 дискових сіялок, 2 сінокосарки, 2 снопов'язалки, 3 тракторних борони, 17 дрібних борін, 1 пружинна борона, 2 дискових борони, 2 молотильних гарнітура, 9 фургонів, 1 тачанка та ін. інвентар.

 

Обладнані майстерні: механічна, столярна, ковальська і шевська, паровий млин із виробітком до 300–х пудів борошна на добу. 23 коня, 51 корова, 2 бугаї, 18 овець, 4 молодняку, 25 свиней, 350 курок. Американський інкубатор на 600 курячих яєць.

Оцінка майна, що належить комуні – 59967 крб. 43 коп. Організується школа за наявності 3 вчительок і 56 учнів, розбитих на 3 групи. Курс трудової школи – 4 роки, викладання російською мовою. Окремо викладаються німецький і український мови. Відкривається дитячий будинок, взято на виховання 7 безпритульних.

 

Є клуб-театр на 300 місць, працює драмгурток, ставляться п’єси революційного характеру (2–3 разу на місяць). Виписується газета «Херсонський комунар», «Известия», «Правда». Є бібліотека на 300 книг.

Рада комуни з 7 чоловік і 2 кандидати. Галузі сільського господарства: рільницво,   городництво,   садівництво;   незначне: виноградарство і для потреб господарства – скотарство і птахівництво.

Роботи в господарстві по щоденних нарядах. Є кухня, їдальня, пекарня, пральня, перукарня і лазня.

Будівлі потребують капітального ремонту. Відсутність коштів і кредиту змушує комуну погано харчуватися. Дисципліна гарна, ніхто з комуни не вийшов» [7].

 

За рік своєї діяльності комуна досягла значних успіхів в землеробстві зміцнилося її господарство, вона завоювала авторитет серед навколишніх селянських господарств.

5 березня 1924 р. Постійна комісія РПО СРСР скликала нараду, на якій обговорювався досвід роботи іммігрантських комун. В нараді взяли участь і члени комуни ім. ІІІ Комінтерна. В доповідях виступаючих йшлося про діяльність комун, досвід їх роботи, зв'язки і допомогу місцевому селянству

У квітні 1925 р. губернське земуправління надіслало Одеському губвиконкому відомості про колективи, які мали значні досягнення в організаційному та культурному плані. Серед кращих колективів названа і комуна ім. III Комінтерна.

 

Вже у перший рік своєї діяльності комунарами було оброблено 519 дес. землі, засіяно зерновими культурами 445 дес. землі, насаджено молодими саджанцями сади і виноградники.

Насамперед відремонтували паровий млин, щоб забезпечити людей хлібом. Запрацювала кузня, механічна майстерня та теслярня.

 

На 1926 рік у першій американсько-російській сільськогосподарській комуні Ім. ІІІ Комінтерна вже налічувалось 92 родини, 166 працездатних і 322 їдців, 24 родини іммігрантські. За національним складом українців – 58, росіян – 67, німців – 27, мадяр –11, євреїв – 2, датчан – 1. Керувала діяльністю комуни – рада, членами якої були Іван Мелешко, Микола Туссингер, Бертольд Редих та інші.

На загальних зборах комуни обговорювались господарсько-виробничі питання, система оплати праці, культурний відпочинок та інші.

 

У квітні 1928 р. комуні ім. III Комінтерна згідно із постановою ЦВК РНС УРСР було передано в безпосереднє і безкоштовне користування земля, будівлі, реманент зі складу Держземмайна на суму 2245 крб. (приміщення контори колишнього радгоспу ім. К. Лібкнехта, господарські будівлі, клуні, квартири службовців, млин, майстерні, конюшні). Сільгоспінвентар: трактори, локомобілі, молотарки, борони, зерносушарки та ін. на суму 7294 крб. 16 коп. та різного сільгоспінвентаря на суму 1230 крб. тощо. Акт на загальну суму 244178 крб. 78 коп. був затверджений Херсонським окрвиконкомом 9 червня 1928 р. [8].

Отже, створення і діяльність іммігрантських комун на території України відіграло певну позитивну організаційно-господарську роль в розвитку колективного землеробства і сприяло інтернаціональному зближенню селянства.

 

Джерела

 

1. Архівні джерела про створення та діяльність інтернаціональних (іммігрантських) сільськогосподарських колективів на Україні // Архіви України. – 1975. – № 3. – С. 63.

2. ДАХО, Фр. 443, оп. 1, спр. 497, арк. 204.

3. Фр. 443, оп. 1, спр. 870, арк. 10.

4. Фр. 4033, оп. 3, спр. 815, арк. 9–10; Фр. 150, оп. 4, спр. 1, арк. 268; Фр. 445, оп 1, спр. 12.

5. Фр. 443, оп. 1, спр. 870, арк. 49.

6. “Архіви України”. – 1975. – № 3. – С. 64.

7. Фр. 443, оп. 1, спр. 870, арк 10–10 об.

8. Фр. 443, оп. 1, спр. 518, арк. 43–48.

 

Стаття надрукована в: Південний архів. Збірник наукових праць. Історичні науки. Випуск VI. – Херсон, 2001. – С. 38–41.