Закладка 4
ВІДКРИТТЯ ПІВДЕННОЇ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ
ІНСТИТУТУ АРХЕОЛОГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
Вчені відкрили кам’яну фортецю замкового типу. В ній простежується фортифікаційна система князя Вітовта (правитель Великого князівства Литовського, 1392-1430 рр), яка відповідає іншим пам’яткам Північного Причорномор’я.
Всього за 6 років експедиції віднайдено цілу низку артефактів, які яскраво ілюструють рівень розвитку цивілізації на Півдні українських земель у 14-15 століттях – тоді, коли, за версією російської пропаганди, тут були лише «дикі степи». Наведемо найяскравіші з них.
Керамічний водогін
Цілком впевнено можна сказати, що у городищі був водогін, про що свідчать його керамічні залишки. Саме наявність системи водогонів і каналізації зазвичай є однією з характеристик, за якими визначається рівень цивілізації. Наприклад, в Римі перший водогін з’явився у 312 році до нашої ери, і, так само як славетні дороги Риму, наявність водогону є ознакою високого цивілізаційного рівня.
© Фотографії артефактів з архіву Інституту археології НАНУ
Металеві аксесуари литовського походження
Саме тут, в Тягині, вперше на Півдні України знайдено бронзові та залізні хрестоподібні накладки на шкіряні гаманці і торби «калита». Датуються 14-15 ст. й засвідчують присутність Великого князівства Литовського і Руського на Півдні.
Подібними елементами прикрашалися гаманці-мошни різних типів, знайдені на багатьох пам’ятках Литви, зокрема під час розкопок Нижнього замку палацу литовських правителів у Вільнюсі та інших замків. Повна аналогія накладки з бронзи, знайденої у Тягині, походить з матеріалів могильника Діктарай у Литві (XIV-XVI століття).
Вапнякова плита з геральдичним знаком
Походження остаточно поки ще не визначено. За усним попереднім повідомленням доктора історичних наук О.А.Однороженка, геральдичний знак міг належати литовському роду з близького оточення князя Вітовта. Вивчення знахідки триває.
Престижний посуд
Фрагменти посуду з поливою та сграфіто, серед якого переважає столовий. Не виключено, що це пояснюється приналежністю мешканців фортеці до високого соціального рівня.
Архітектура
На території фортеці серед розвалів стін та окремих споруд зафіксовані фрагменти архітектурно-будівельних конструкцій зі слідами обробки та рельєфного декору у сельджуцькому стилі. Аналогії можна побачити на пам’ятках Криму, наприклад, на Дюрбе Джаніке-ханум у Чуфут-Кале – мавзолеї кримської принцеси Джаніке, доньки хана Тохтамиша. Мавзолей датується першою половиною XV століття.
Арбалетні болти
Вони, так само як і вістря стріл, мають аналогії на городищах Литви 14-15 століть.
Булава
У 2021 році була знайдена залізна булава зі свинцевою заливкою із залишками стрижня.
Попри значну корозію, вчені встановили, що це досить вишуканий за формальними особливостями та технологією виробництва середньовічний предмет. Саме з образом булави пов’язана історія України до сьогодення.
Як відомо, булава мала подвійне призначення: це і бойова зброя, і символ влади гетьмана, полковника та кошового отаману.
Схрещені парадні булави з округлим навершям прикрашають герб Великих гетьманів Литовських, відлік яких починається гетьманом Костянтином Острозьким з 1497 р. За них на гетьманство заступив Семен Гольшанський (1500-1501 рр.), представники роду якого у XIV-XV ст. були Київськими князями. На портретах гетьмани зображуються з парадною булавою.
Костянтин Острозький, Великий гетьман Литовський (1497—1500, 1507—1530 рр.)
Князь Богдан Глинський, гетьман війська Запорізького (1488-1495 рр.)
Козак Мамай, одним з прототипів якого є Богдан Глинський (Мамай).
Наразі визначити господаря тягинської булави неможливо, оскільки фортеця досліджена лише частково. Проте багато відомо про історичні події, які тут відбувалися. Наприкінці XV століття пониззя Дніпра стало зоною політичних, оборонних та економічних інтересів Кримського хана Менглі Гірея. Він використав старі литовські укріплення (Тягинь, Дашів) на правобережжі Дніпра, яке входило у кордони Литовського князівства, для розбудови власних укріплень. Це викликало загострення відносин з литовцями. Великий литовський князь Олександр (1492-1501 рр.) навіть надіслав листа Менглі Гірею з побажанням подальшого мирного співіснування зі згадкою побудови татарського замку саме в Тягині. Литовський князь намагався вирішити питання мирним шляхом, пропонував вивести татарський гарнізон і повернути Тягинський замок Литві. Менглі Гірей не погодився, що викликало вже збройний конфлікт.
1488 року литовський князь Казимир (Ягелон) призначив князя Богдана Глинського намісником у Черкасах, де той сформував озброєні загони, які вперше згадуються у турецьких, польських та литовських документах, як «козаки». На чолі цих козацьких загонів Богдан Глинський здійснив 1492 році військовий похід на Тягинь та захопив кримськотатарський корабель – саме про це розповідає пам’ятник в Тягині, який встановлено в 1991 році на честь 500-річчя козацтва. Походи ж козаків на Тягинь тривали до XVIII століття.
Богдан Глинський – дуже цікава особистість. Його вважають одним з прототипів козака Мамая, оскільки він належав до княжого роду Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, проте його рід мав половецьке коріння; за даними літописів і родоводів його родоначальником є темник Золотої Орди Мамай. На початку 15-го століття князів Глинських ще називали «Мамаями».
Богдан Глінський займався організацією козацьких загонів і обіймав посаду Гетьмана війська Запорізького у 1488-1495 рр. За титулом йому могла належати й така ознака влади, як булава. З іншого боку, на тої час вона могла використовуватися у якості ударної зброї.
Знахідка середньовічної булави – символу української влади, – стала справжнім подарунком до 30-річчя Незалежності, яке наша країна відзначила у 2021 році.
